У Луцьку експерти шукали шляхи покращення сервісу е-петицій

Про оптимальні строки розгляду електронних петицій та збору підписів під ними, проблеми, які виникають у користувачів під час використання е-петицій, міжнародний досвід роботи зі схожими інструментами та можливі шляхи удосконалення механізму використання петицій в Україні йшлося під час регіонального семінару на тему: «Місцеві електронні петиції: досвід першого року, досягнення, проблеми та шляхи їх правового вирішення». Захід відбувся 6 жовтня у Луцьку, в конференц-залі Центру надання адміністративних послуг.

Регіональний семінар організований за ініціативи Асоціації відкритих міст в рамках програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), що фінансується Швейцарською Конфедерацією та виконується Фондом Східна Європа, Фондом InnovaBridge у партнерстві з Державним агентством з питань електронного врядування.

Під час заходу керівники міст, керівники структурних підрозділів міських рад Західної України, що відповідають за роботу з електронними петиціями, розробники платформ е-петицій, експерти аналітичних центрів зі всієї України та представники громадських організацій обговорили проблеми законодавчого та нормативно-правового характеру функціонування місцевих е-петицій в Україні, обмінялися кращими практиками використання інструменту е-петицій на рівні міст і громад, а також виробили рекомендації для ОМС щодо вдосконалення нормативно-правових актів місцевого рівня, необхідних для успішної роботи з електронними петиціями.

Національний модератор «Єдиної системи місцевих петицій» Володимир Павлюк запрезентував учасникам результати попереднього анкетування учасників семінару.

«Участь в оп6итуванні взяли 27 осіб, зокрема, 18 представників органів місцевого самоврядування та 9 представників громадських організацій та засобів масової інформації. З-поміж основних питань, які були задані респондентам: оцінка інструменту е-петицій, основні переваги та недоліки інструменту та, що потрібно удосконалити у роботі е-петицій на законодавчому рівні», – зазначив Володимир Павлюк.

У результаті проведеного опитування, як розповів експерт, в середньому учасники семінару оцінили звою задоволеність інструментом е-петиції у 6,6 балів за десятибальною шкалою. Причому, представники ОМС вище оцінили інструмент (7,4 балів), ніж представники ГО та ЗМІ (5,8 балів). З-поміж позитивних моментів впровадження е-петицій найчастіше називали: покращення взаємодії громадян з владою та підвищення активності самих громадян, е-петиції – додатковий та зручний інструмент впливу на владу, влада вчасно отримує сигнали від громадян щодо проблем, підвищення прозорості, запобігання інших форм протесту у громадян; серед негативних моментів: зловживання інструментом для лобіювання особистих питань, надто велика кількість підписів, які потрібно зібрати під петиціями, недосконала процедура ідентифікації користувачів, можливість підписувати петиції мешканцями інших громад.

Результати опитування щодо рівня державно-регіонального та міжрегіонального політичного діалогу з електронного урядування та електронної демократії в Україні презентувала під час регіонального семінару експерт програми EGAP Валентина Дарнопих.

«В опитуванні взяли участь респонденти з усіх областей України. Основними завданнями опитування були: оцінка рівня існуючого національного діалогу з питань політики у сфері е-урядування та е-демократії; оцінка впливу регіонів сьогодні на національну політику з питань е-урядування; визначення механізмів, які використовуються з метою спільного обговорення між регіонами політичних уподобань у визначеній сфері», – розповіла експерт.

Відповідно до отриманих результатів, за словами експерта, з-поміж державних органів влади найвищий рівень взаємодії регіонів з Державним агентством з електронного урядування (15%), нийнижчий – з Верховною Радою України (1,4%). Також респонденти відповіли на питання, що заважає впливати регіонам на прийняття рішень у сфері е-урядування на державному рівні. Найчастіше – це відсутність відповідного законодавства, що регулює вплив регіонів на прийняття рішень на державному рівні, а також відсутність інституційної культури формування політики «знизу-вгору».

Також у результаті дослідження був визначений рейтинг областей за показником взаємодії з іншими регіонами. У ТОП-5 таких областей увійшли: Вінницька область – 26%, Дніпропетровська область – 20%, Львівська область – 18%, Одеська, Київська та Івано-Франківська області – по 15%, Волинська область – 13%. Рівень міжрегіональної взаємодії інших області експерти оцінили менше, ніж у 10%.

Про впровадження та використання е-петицій на рівні обласних центрів розповів присутнім виконавчий директор Асоціації відкритих міст Михайло Наход.

2

«Першим містом в Україні, де було на місцевому рівні закріплено впровадження електронних петицій стало м. Чернівці, де 25 вересня 2015 р. відповідне рішення було прийнято на сесії Чернівецької міської ради. Другим обласним центром, де офіційно запрацювали петиції стало м. Луцьк (рішення сесії Луцької міської ради від 30.09.2015 р.), третім – Тернопіль (рішення сесії Тернопільської міської ради від 01.10.2015 р.). На сьогодні в Україні залишається три обласних центри, де е-петиції так і не запрацювали. Зокрема, це Одеса, Запоріжжя та Херсон», – розповів Михайло Наход.

За словами виконавчого директора Асоціації відкритих міст, станом на 16 вересня 2016 р. інструментом е-петицій користуються у 19 обласних центрах. 10 обласних центрів використовують «Єдину систему місцевих петицій» (E-dem.in.ua), ще 9 – інші платформи. Найбільш чутливими категоріями, які переважають під час використання системи е-петицій на сьогодні є: транспорт, дороги, благоустрій територій, зміна назв територій та громадська безпека. Найменшу підтримку отримують петиції, що стосуються питань ЖКГ, освіти, екології та охорони здоров’я.

1

Міжнародним досвідом використання електронних петицій поділилась з присутніми радник з е-урядування Програми EGAP Йорданка Томкова.

Експерт розповіла про використання інструменту електронних петицій у Шотландії, Швеції, Швейцарі, Сполучених Штатах Америки та Великій Британії.

«У сучасному світі налічується більше 75 держав, у яких запроваджено електронні петиції у тій чи іншій формі. Зокрема, найактивніше таким інструментом взаємодії з владою користуються у Швеції, де близько 78% населення хоча б раз за життя підписували електронні петиції, у Швейцарії – 73%, у Великій Британії – 68%», – зазначила Йорданка Томкова.

Експерт з децентралізації Іван Лукеря під час заходу підняв тему правового регулювання електронних петицій. Зокрема, експерт презентував напрацьовані пропозиції щодо внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про звернення громадян».

Натомість, експерт з електронної демократії, Керівник Центру розвитку інновацій НаУКМА, Сергій Лобойко, у своєму виступі звернув увагу представників міст на те, що згідно чинного Закону:

a. відповідь у перші 10 робочих днів – вимагає лише визначення позиції Влади по суті успішної петиції – її підтримка, чи не підтримка;

b.  відповідь має підписуватися виключно міськими головами

c.  у разі підтримки петиції має розпочинатися робота з її реалізації

d. те як влада організувала процес роботи з петиціями, діалогу та співпраці з авторами і їх прихильниками – стає індикатором для людей

e. прикладом намагань експертів і міста відпрацювати ефективну модель роботи з петиціями є Київ, де йде постійна робота над вдосконаленням відповідної нормативної бази до чинного Закону, ІТ та культури роботи. В результаті – вже зараз  аудиторія користувачів співставна з аудиторією по всій Україні. Вже досягнуто не лише вчасні відповіді, в яких є позиція і які підписуються виключно Міським головою, але й – запроваджено регулярне публічне письмове звітування Влади перед громадою по роботі з петиціями, відкриті зустрічі керівників Ради, виконавчого органу з Авторами успішних петицій;

f. в Законі є що вдосконалювати, але на цьому етапі розвитку даного інструменту е-демократії в Україні, на місцевому рівні краще сфокусуватися на відпрацюванні нормативної бази – бізнес-процесу, поєднання з дотичними інструментами, обміну кращими практиками. А на цій основі – чіткого усвідомлення – чого саме бракує у законодавстві.»

Після доповідей експертів усі учасники заходу працювали у групах над питаннями: якою має бути процедура розгляду електронних петицій, яким чином забезпечити ідентифікацію особи, якими методами (інструментами) варто користуватись у налагодженні взаємодії ОМС та вищих органів влади країни у напрямку впровадження електронних петицій, після чого презентували напрацьовані результати.

5

3